Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов дошкільного закладу: крок за кроком

«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби — залишіться на тиху годину.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

Важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Коментарi