Патріотичне виховання дошкільників засобами народознавства.

“Хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього’’ М.Рильский.

Не знаючи і не шануючи історії свого народу, його традицій, культурної спадщини – цінностей, сформованих віками, люди втрачають духовний зв’язок з попередніми поколіннями, те підґрунтя, на якому мали б вибудовувати власне життя. Саме тому народознавчий компонент є провідним у патріотичному вихованні дошкільнят.

Вданий час в дошкільних навчальних закладах велику увагу приділено вихованню патріотизму. Адже формування ставлення до країни, де живе маленька людина починається з дитинства. Без знань своїх коренів, традиції свого народу не можна виховати повноцінної людини, що любить своїх батьків, свій дім та з повагою ставиться до інших народів.

Поняття патріотизм-це почуття любові до Батьківщини. Поняття Батьківщина включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Становлення людини як громадянина має починатися з його малої Батьківщини-рідного міста. Неможливо виростити справжнього патріота без знання історії. Любові до великого треба приймати з малого: любов до рідного міста, села, нарешті, довеликої Батьківщини.Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота.

Бути патріотом-це значить відчувати себе невід'ємною частиною Батьківщини. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаютьсяоснови ціннісного ставлення до навколишнього світу.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Сьогодні нашій Вітчизні, як ніколи, потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості, етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, «виколисати» з дітей народ, носіїв та продовжувачів його духовності,- основне завдання української національної освіти.

Патріотизм у сучасних умовах має дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості та грунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Страшні події, що відбуваються в країні п’ятий рік поспіль, торкнулися майже кожного, сколихнули та піднесли на небувалу висоту волонтерський рух, пробудили національно-патріотичні почуття мільйонів громадян, виявили здатність українців, як і наших пращурів, жертвувати власним життям заради свободи Батьківщини, її щасливого майбутнього. Перед сучасними дітьми Батьківщина постала не у найкращому вигляді: неспокій у суспільстві, економічна криза, війна – збройна та інформаційна. Як, по при все це, допомогти малечі наповнити серця любов’ю до країни, яку вони тільки починають пізнавати?

Проблема національно-патріотичного виховання в час соціального неспокою в Україні є нині однією з найгостріших. Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 року № 641 прийнято і затверджено Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді. У ній наголошується на надзвичайній ролі патріотичного виховання в об’єднанні народу, зміцненні соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку процес надзвичайно складний і тривалий. Засвоєння національних цінностей, а вони не закладені в генах, це не природна якість, а соціальна, вона не успадковується, а формується цілеспрямовано,системно з дотриманням певних принципів та використанням відповідних методів.

Саме від нас, педагогів дошкілля, залежить, яким буде майбутнє покоління українців, а відтак —у якій державі ми житимемо. У контексті сьогодення перед нами постає першорядне завдання—виховання гідних громадян, освічених, толерантних та патріотично налаштованих. Тоді Українабуде єдиною й справді незалежною.

Спостерігається пряма залежність: що глибше проникають діти у скарбницюнаціональної матеріальної й духовної культури, осмислюють досягнення своєїнації, то глибші їхні національні почуття, стійкіші прагнення до навчальної татрудової діяльності.

Тому особливо важливу роль у виховній роботі з дошкільниками відводиться народознавству, щодо помагає відкрити дітям красу рідної землі, творчості талановитих земляків, атакож плекати духовність дошкільнят, навчати критично оцінювати вчинки —свої та інших людей, спонукати до засвоєння мудрості, накопиченої предками. Вже умолодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина—це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину, —це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні —український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідногодому. Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця.Вона є могутнім природним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з поколінняв покоління свою мудрість і славу, традиціїі культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію та думки. Розвивати інтерес у дітей до української мови і культури за допомогою усної народної творчості-невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки. Вона відображає життя народу, його історію, мову, народну мудрість.Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.

На заняттях з народознавства широко використовуємо скарб усної народної творчості —казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі ми знайомимо дітей з історією українського народу, його традиціями. Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були»,«Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, гру для дітей ми добираємо відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри-пісні «А ми просо сіяли»,«Мак»,«Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобчик» і інші

Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Перлини народної творчості–скоромовки, чистомовки, заклички- використовуються під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку.

Важливим напрямом патріотичного виховання є вивчення культури, побуту, звичаї в рідного народу. Дошкільників ознайомлюємо з культурними і матеріальними цінностями родини і народу,пояснюючи зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховуючи розуміння сенсу життя, інтересдо родинних і народних традицій. Наш народ має свої багаті традиції, які складалися впродовж багатьох століть, зокрема: вишитий одяг і рушники, глиняні та дерев’яні іграшки, розписний посуд, яскраві свята і обряди. Наша країна така велика, що різні її місцевості мають виразні особливості в традиційному одязі, виготовлені народних іграшок та вжиткових речей, виконанні пісень та танців. Але всі вони разом утворюють неповторну українську народну культуру.

Народні звичаї, традиції, обряд і пісня-потужна знаково-символічна система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину вньому, про головні цінності і святині нації.

Як на заняттях, так і в повсякденному житті знайомимо дітей з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишиванка.Зараз нечасто побачиш у міській оселі вишитий рушник чи сорочку, тому допомагємо малятам побачити типовість мотиву і своєрідність орнаменту візерунка на рушнику, його зв`язок з природою, з побутом і життям українського народу.

Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості звертаємо їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню всловник дитини нових слів (куманець, барило, глечик,макітра, таріль), які від діда– прадіда були в українській хаті.

З метою закріплення знань про свою родину, формування основ патріотизму доречно організувати тематичні виставки « Родинний скарб», « Зростай родинне деревце » - це сприяє формуванню бережного ставлення до старовинних речей, що є частиною матеріальної культури народу.

Темі рідного дому, малої батьківщини варто присвятити низку занять, на яких доцільно говорити з дітьми про значення дому, ознайомити з поняттями «родина», «рідний край». Адже в дошкільному віці діти не усвідомлюють що таке патріотизм, а їхні патріотичні почуття засновуються лише на інтересі до найближчого оточення, яке вони бачать щодня, вважають рідним і нерозривно пов’язаним із ними.

Закладанню основ патріотизму сприяють і свята за участю батьків, як-то «Козацькому роду нема переводу», під час яких діти разом з батьками виконують народні пісні, беруть участь у змаганнях за мотивами козацьких ігор ( « На коні реп’яхом сидіти», « Стрибки навхрест на палиці», «Керування човном («Чайкою»)».

Позитивний відгук у дітей та батьків викликає обігрування народної традиції ярмаркування, що сприяє закріпленню знань вихованців про речі повсякденного вжитку та твори народного мистецтва рідного краю, збагаченню словникового запасу. Паралельно на музичних заняттях розучують пісні, танці та ігри, які традиційно проводили на українських ярмарках.

Ефективне засвоєння знань забезпечується постійним взаємопроникненням елементів народознавства в усі види дитячої діяльності. Так, наприклад, гра «Відшукай геометричні фігури в орнаменті» може стати в пригоді в ознайомленні дітей з геометричними фігурами, а ігри «Що це за ягоди?», «Знайди знайомі рослинні елементи в орнаменті», «Чиї це пелюсточки і листочки?» пожвавлять природознавчу роботу.

Бесіди про історичне минуле народу, його трудові традиції збагачують світогляд дітей, виховують кращі моральні риси, сприяють формуванню національної свідомості дітей, відчуття приналежності до рідного народу.

Усі ми тут одна родина

І наша мати – Батьківщина.

Ми пам’ятаємо Шевченка

Та гідну славу козаченьків.

Бо кожен з нас- землі дитина

Що зветься гордо-Україна.

ПРИСЛІВ’Я

Про працю

1.Посієш вчасно, збереш рясно.

2.Хочеш їсти калачі- не сиди на печі.

3.Без трудів не їстимеш пирогів.

4.Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

5.Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

6.Не одяг красить людину, а добрі діла.

Явища природи

1.Ластівка день починає, а соловейко його кінчає.

2.Багато снігу- багато хліба.

3.З малої хмарки великий дощ буває.

4.Яка яблунька, такі й яблука.

Народні прикмети

1.Грім гримить - хліб буде родить.

2.Як листя жовтіє, то поле смутніє.

3.Від березневих дощів земля квітне.

Про скромність, ввічливість

1.Не хвали себе сам, нехай тебе інші хвалять.

2.Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

3.Шануй людей і тебе шануватимуть.

4.З самого початку думай, який буде кінець.

5.З другом говори ввічливо: від грубого слова близький стає чужим.

Про їжу

1.На чорній землі білий хліб родить.

2.Хліб усьому голова.

СКОРОМОВКИ

1.Босий хлопець сіно косить,босі ноги Роса росить.

2.Сів шпак на шпаківню - заспівав шпак пісню півню Ти не вмієш так, як я- так, як ти, не вмію я.

3.Хитру сороку спіймати морока,

А на сорок сорок- сорок морок.

4.На подвір'ї зелен кущ, над кущем літає хрущ

Ми прибігли до куща, над кущем нема хруща.

5.Бабин біб розцвів у дощ-буде бабі біб у борщ

ПРИМОВЛЯНКИ

1.Купалися ластів'ята та в чару- водиці,

Щоб були ми білотілі та ще й білолиці.

2.Мир миром, пироги з сиром

Вареники в маслі, мі дружечки красні.

3.Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть.

І ще буду топтати, щоб на той рік діждати.

4.Мишко, Мишко на тобі зуб старий,

А дай мені свій новий

5.Ластівко, ластівко!

На тобі веснянки, дай мені білянки.

6.Сонечко, Сонечко!

Виглянь у віконечко

Твої дітоньки плачуть

їстоньки хочуть.

7.Гриць миші злякався, в кропиву сховався,

Бороною вкрився, щоб не пожалився.

8.Гойда-да, гойда-да, добра в котика хода,

Поводи шовкові, золоті підкови.

МИРИЛКИ

1. Мир миром, пироги з сиром,

Варенички в маслі

Ми подружки красні-поцілуємося!

2.Тобі яблучко, мені - грушечка,

Не сварімося, моя душечко!

Мені яблучко, тобі-зернятко,

Не сварімося, моє серденько!

ЗАКЛИЧКИ ДО СИЛ ПРИРОДИ

(Перед грою або безпосередньо в грі можна розучити з дітьми заклички до сил природи)

1.«Вийди, вийди„сонечко»

«Вийди, вийди„сонечко»на дідове полечко

На бабине зіллячко, на наше подвір'ячко.

Там ми граємо тебе чекаємо.

2.Іди, іди, дощику

Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику,

Щоб тобі каша, мені борщ,

Щоб густіший падав дощ.

3.Пташок викликаю з теплого краю

Пташок викликаю з теплого краю:

Летіть соловейки, на нашу земельку,

Поспішайте ластівоньки,

Пасти корівоньки.

4.Прийди, весно, прийди

Прийди, весно, прийди

Прийди, прийди, красна,

Принеси нам збіжжя, Принеси нам красок

Ой весна, весна та весняночка,

Ой де твоя донька, та паняночка.

5.Благослови, мати, весну закликати

Благослови, мати, весну закликати

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимонька в візочку- літечко в човночку

ЗАГАДКИ

Про рослини

1.У вінку зеленолистим, у червоному намисті.

Видивляється у воді про свою хорошу вроду.(Калина)

2.До сонця я підхожий і сонце я люблю.

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий в зелених шатах я.

І золотом убрана голівонька моя (Соняшник)

3. Стоїть півень над водою з червоною бородою. (Калина)

Тварини

1.Повзун повзе, сімсот голок везе.(Їжак)

2.Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником,

Схопила півня на обід

Та земля мітлою слід (Лисиця)

3.Біжить чимчик по долинці у сіренькі кожушинці (Заєць)

4.У нашої бабусі сидить дід у кожусі,

Проти печі гріється, без води умиється. (Кіт)

5.Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами,

Не корова, а доїться. (Коза)

Пори року

1.Тане сніжок, зеленіє лужок,

День прибуває - коли це буває?

(Весна)

2.Махнула птиця крилом

І покрила весь світ

Білим килимом. (Зима)

3.Лід на річках, сніг на полях,

Віхола гуляє — коли це буває?(Зима)

4.Сонце пече, липа цвіте,

Жито доспіває - коли це буває? (Літо)

5.Голі поля, мокне земля,

Дощ поливає - коли це буває?(Осінь)

Праця, господарювання

1.Залізний ніс, дерев'яний хвіст (Молоток)

2.Маленький хлопчик у шапці ходить (Цвях)

3.Зуби є, а рота немає (Пилка)

Предмети побуту

1.В лісі народився, в лісі виріс,

А в дім прийшов, всіх навкруги зібрав. (Стіл)

2.Без ніг, а ходить.(Годинник)

3.З зубами, а не кусається.(Гребінець)

4.Що то за звір, що має чотири роги і пір'я?(Подушка)

Знаряддя праці

1.Між двома дубами зав'язло порося зубами.(Сокира)

2.По полю бродить, зерно молотить,

Жне, косить – хліба не просить.(Комбайн)

3.По полю повзе, траву гризе.(Сінокосарка)

4.У землі було, на заводі кувалося,

На колесних лапах розгулялося. (Трактор)

КОЛИСАНКИ

1.Ходить сонко по вулиці.

Ходить сонко по вулиці,

Носить спанця у рукавиці,

Чужих дітей пробуджує,

А........... присипає.

Ходи, сонку, сюди до нас,

Буде тобі добре у нас!

У нас хата тепленькая

У нас...... маленькая.

2.Прийди, сонку, в колисоньку.

Прийди, сонку, в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку,

Та щоб спала, не плакала,

Та щоб росла, не боліла

На голівку і все тіло,

Та щоб личко не марніло.

3. Прилинули голуби.

Прилинули голуби,

Сіли, впали, загули.

Ви, голуби, не гудіть

Настусеньку не збудіть.

4.Ой ну, люлі, люлі.

Ой ну, люлі, люлі,

Прилетіли гулі

Сіли на воротях

В червоних чоботях

Стали думать і гадать,

Чим дитинку дарувать:

Чи сонками, чи дрімками,

Чи красними ягідками.

Подаруймо сонки – дрімки,

Сонки – дрімки в колисоньку,

А ростоньки у гостоньки,

Добрий розум в головоньку

5.Люляю, люляю.

Люляю, люляю,

Котика полаю,

Щоб по ночах не ходив,

Малих діток не будив

А-а-а-а-а-а!

6. Льон збирала.

Льон збирала,

Тонкі нитки пряла,

Тонкі нитки пряла,

Сповиточки ткала.

Доленьку прохала,

Щоб було дитя вродливе,

Щоб було дитя щасливе.

7. Леле, леле, лелесенько.

Леле, леле, легесенько,

Засни ж, моє малесеньке.

Будеш легко, сину, спати –

Будеш здоров уставати.

Леле, леле, легесенько,

Засни ж, моє малесеньке

А-а-а-а-а-а!

8. Баю, баю, баю, бай.

Баю, баю, баю, бай,

Не лягай, мале, на край-

Впадеш на долівку

Та заб’єш голівку.

Голівка буде боліть,

Та нікому пожаліть.

А-а-а-а-а-а!

НАРОДНІ ІГРИ

Довга лоза

Грають хлопцi, якi стають один за одним обличчям у потилицю на вiдстанi 2 метрiв. Голову i спину нахиляють, а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду, так роблять всi по черзі.

Панас

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав'язують очі, ставлять біля порога і говорять:

Панас, Панас!

Не лови нас.

На тобі коробочку груш

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а «Панас», розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає "Панасом", і гра продовжується.

Варіант ІІ

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає "Панасом", йому зав'язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:

-Панасе, Панасе! На чому стоїш?

-На камені!

-Що продаєш?

-Квас!

-Лови курей, та не нас.

"Панас" починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає "Панасом"

Квочка

У цю гру діти люблять грати найбільше-напровесні, коли вперше випускають квочку з курчатами надвір. Забивають в землю кілочок, прив'язують мотузок, до кілочка; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузка, під приспів: Ходить квочка

Коло кілочка,

Водить діток,

Дрібних квіток.

Діти-квіти: «Квок»,-ходить кружка.

Після слів: «Діти-квіти: «Квок»-усі розбігаються хтокуди, а квочка, квокчучи, ловить їх та збирає докупи.

Подолянка

Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні:

Десь тут була

Подоляночка,

Десь тут була

Молодесенька;

Тут вона впала

До землі припала!

Личко не вмила,

Бо води не мала.

Ой встань, ой встань,

Подоляночко,

Облий личко

Як ту скляночку,

Візьмися в боки

За свої скоки

Підскоч до раю

Бери дівча скраю.

Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується

Коза дереза з-поміж дітей оборається Коза-дереза, яка перебуває на одній стороні майданчика у (будиночку),а інші діти-на протилежному боці. На сигнал вихователя діти гуляють по лісу, підходячи до будиночку -Кози. Коза помічає дітей, проганяє їх від свого будиночку:

Я Коза-дереза, за три копи куплена, півбока луплена. Ніжками затопчу, хвостиком замету-тут тобі й смерть.

Коза виконавши емітаційні (відповідно до тексту) рухи, доганяє дітей. Той,кого вона спіймає, виконує якесь завдання (фант).

Ускладнення. Збільшити або зменшити відстань між Козою та дітьми; збільшити кількість ведучих до двох. Замість бігу ввести стрибки на двох ногах або біг парами. Може бути біг із перешкодами; біг по доріжках; через кубики.

Мак.

Діти стають у коло. Посередині –хлопчик. Всі водять хоровод, приспівуючи або примовляючи:

Маки, маківочки,

Золотії голівочки.

В підзагір'ї зелений мак, Маки, маківочки, Золотії голівочки.

Питають в один голос:

-Чи поспів мак?

-Ще тільки орю! - говорить хлопчик і показує, як це робиться.

Знов і знов повторюють теж саме, а хлопчик, показуючи, що він робить, відповідає:

-Ще тільки сію.

-Ще тільки заволочую.

-Ще тільки прополюю.

Нарешті каже:

-Поспів !

Всі діти удають, ніби зривають голівки маку, вибивають і їдять. Як захочуть, то почнуть грати знову.

Мак (2)

Побравшись за руки, діти стають у коло. В середину сідає одна дівчинка, навколо неї ходять і співають:

Ой на горі мак,

Під горою так;

Маки ж мої, маківочки,

Золотії голівочки,

Станьте ви так, Як на горі мак!

Проспівавши раз, питають у дівчинки:

"Козачок, чи виорав ти мачок?".

Дівчинка одмовляє: "Виорав".

Тоді знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову:

"Козачок, чи посіяв мачок?"-"Посіяв"

Знову співають.

"Козачок, чи посходив мачок?"-"Посходив".

Співають.

"Козачок,чи пора полоть мачок?"-"Пора".

Співають. "Козачок, чи цвіте мачок?" -"Цвіте".

Співають. "Козачок, чи поспів мачок?" -"Поспів".

Співають. "Козачок, чи пора брать мачок?"-"Пора".

Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дівчинку, в вуха турчать; дівчинка пручається, поки не розірве чиїхось рук і не втече з кола.

ГОРОБЕЙКО

Дівчатка беруться за руки і співають:

А в горобейка

Жінка маленька:

Сидить на кілочку

Пряде на сорочку.

Що виведе нитку-

Горобцю на свитку.

Остануться кінці-

Горобцю на штанці.

Остануться торочки-

Горобцю на сорочки.

Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід нимивсіх інших.

Коментарi