ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ (В УМОВАХ СІМ’Ї)

Сімейне виховання – вид непрофесійної педагогічної діяльності. Впровадиться батьками або особами, які їх замінюють. Як правило, проблеми сім’ї в нашій державі привертають увагу спеціалістів у зв’язку із реалізацією завдань сімейного виховання, профілактикою правопорушень, психічних і нервових захворювань. Створення безпечного середовища в сім'ї, запобігання негативним впливам, укріплення захисних сил організму дитини сприятиме збереженню як фізичного так і психічного здоров’я підростаючого покоління.

Результати соціологічних та психолого-педагогічних досліджень свідчать, що значна частина сімей не належним чином виконує основну функцію – виховну. Це пояснюється як суспільно-політичними, економічними умовами, так і втратою досвіду народної педагогіки, найкращих виховних традицій.

Важливість цього завдання підкреслена в державному стандарті дошкільної освіти – «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні». Зокрема, наголошується на необхідності створення безпечного здоров'язберігаючого середовища в сім'ї, укріплення захисно-пристосовницьких сил організму дитини; запобігання негативним впливам різноманітних стресорів: шумів високої інтенсивності, жорстокої регламентації буття, надмірної інтелектуалізації життя, одноманітність життєвих вражень, емоційної неврівноваженості дорослих і однолітків, будь-яких утисків, обмежень, принижень гідності, високої скупченості дітей на малій території тощо; забезпечення емоційного комфорту дитини; організація, регламентація, формування якісних стосунків з медіа; формування навичок безпечної поведінки.

Особистістю не народжуються — нею стають у процесі спілкування i діяльності. Через соціальне середовище, в якому перебуває людина, набуваються знання, досвід i практичні вміння для налагодження стосунків з іншими людьми. А перше соціальне середовище, яке оточує дитину — це сім'я. Яка сім'я, на яких принципах базується виховання, особистість батька, матері та інших членів родини, специфіка сімейного спілкування, сімейні традиції i свята — усе це здійснює значний вплив на розвиток i формування особистості дитини.

Досвід, що отримує дитина через взаємодію з батьками, закріплюється i формує відповідні моделі стосунків з іншими людьми, що передаються із покоління в покоління. Саме в сім’ї дитина отримує перший досвід безпечної поведінки, вміння ефективно поводити себе в різноманітних ситуаціях (вдома, на вулиці, під час відпочинку, в екстремальних ситуаціях), турбуватись про своє фізичне і психічне здоров’я.

Організація безпечного здоров'язберігаючого середовища в сім'ї передбачає також створення довірливої атмосфери в сім’ї. Важливо забезпечити ефективне особистісно-діалогічне спілкування батьків з дітьми дошкільного віку, враховувати вікові можливості дітей даного віку. Необхідною умовою налагодження повноцінного буття малюка, взаємин з іншими людьми, однолітками є емоційна єдність дитини з батьками, віра у її можливості.

Науковці стверджують, що сприятливе стабільне сімейне середовище може формуватися лише у сприятливому суспільному середовищі. Водночас благополуччя сім’ї є запорукою благополуччя дитини, яка набуває здатності у перспективі покращити суспільне середовище, вивівши його на новий ступінь економічного, соціального і культурного розвитку.

Небезпечними для здоров’я дітей можуть стати штучне пришвидчення процесу дорослішання дітей, надто раннє та інтенсивне навчання. Разом з тим, важливо створити розвивальне середовище для дитини відповідно віку, інтересів та можливостей, забезпечити збалансованість у прагненнях дитини до самореалізації, здатності до саморозвитку та схильності до самозбереження.

Недостатній захист та недбалий догляд за дитиною може призвести до травмування або навіть загибелі дитини (нещасні випадки, пов’язані з транспортом, випадкові отруєння, випадкові падіння, нещасні випадки, викликані вогнем, випадкові утоплення тощо. Особливе занепокоєння педагогів, небайдужих батьків викликає перенасичення медіа простору сценами насильства, агресії, інформація, яка не відповідає віковим особливостям дитини, нав’язує певні стереотипи мислення і поведінки. Дослідники наголошують на необхідності не залишати дитину сам на сам з телевізором чи будь-яким іншим відео пристроєм особливо на початку знайомства дітей з ними. Батьки повинні знати, чим цікавляться їхні діти, бути готовими обговорювати з ними щойно переглянуті програми (у тому числі «дитячі»), висловлювати свої думки з приводу побаченого, ставити запитання тощо. Перегляд якісних пізнавальних телевізійних програм для дітей дошкільного віку, мультфільмів відповідної тематики в ігровій, цікавій формі сприятиме ознайомленню дітей з правилами безпечної поведінки в різних ситуаціях, перенесенню отриманої інформації в ігрову діяльність, використанню набутого досвіду у повсякденному житті. Відтак, саме від дорослих залежить якість соціалізації дітей у сфері медіа впливу і якість соціального життя загалом.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку суспільства посилена увага відводиться питанню організації безпечного здоров'язберігаючого середовища для дітей дошкільного віку в умовах сім’ї. Особлива увага приділяється створенню довірливої атмосфери в сім’ї, умінню батьків нівелювати вплив стресогенних чинників, в доступній формі знайомити дітей з правилами безпечної поведінки. Культивування здорового способу життя, формування вмінь і автоматизація навичок здоров’язбережувальної діяльності повинно здійснюватися батьками з моменту народження дитини. Отже, організація безпечного середовища в умовах сім’ї – актуальне питання сьогодення.

Коментарi